КОЗАЦЬКА ВЕЖА

«Наболевшие песни души»

ЖИТТЄВА КНИГА ДУХОВНИХ ІСТИН

Істинна поезія лежить не на поверхні. Вона – в таємничому збігу почуттів та слова, в кожному відтінку живого та гнучкого поєднання. Всі інтонації, паузи цих віршів цілком природні і в той же час, безперечно, музичні, стверджують класики.

Знайомство з міським поетом Олександром Нощенком  підтверджує цю істину. Читаючи його твори, неможливо не помітити надзвичайну суть, що ховається між рядками та надзвичайну чуттєвість, яка торкається глибини душі. 

Родом – з гірницького краю

Його коріння – з маленького мальовничого містечка землі української – Орджонікідзе. Буваючи у різних куточках країни, митець знову і знову лине до зустрічі з нею, бо саме в ній він черпає снагу до творчості, наповнюється природною силою енергетичної землі-матінки. Ще з дитинства хлопець прагнув пізнати її, зрозуміти глибинну суть природи та душі людської. І доля нагородила його неповторним баченням світу. Його душа, як згусток природи, вибухнула в творчості багатством кольорів та мелодійністю  звуків. Сьогодні його поетичні твори розкривають загальнолюдські проблеми, з їх суперечностями. Він, як справжній філософ, розмірковує про добро і зло, вічне і минуле, любов та ненависть…

…Доли горькой, непокорной

Вечный мученик поэт,

В сердцах памяти народной

Людских грешных судеб свет…

Маленький Андерсен

Перші кроки до поетичної творчості Олександр Нощенко зробив ще в дитинстві. Любов до прекрасного та творчого приходила поступово. Уроки літератури приносили знайомство з творчістю письменників та поетів, неперевершену красу художнього слова вбирав і серцем, і душею з юних літ.

– Мене навіть у школі називали Андерсеном, бо я не лише любив літературу, а й міг яскраво та красиво переказати будь-який твір, пригадує Олександр Нощенко. – Ці якості допомогли і в юності, і у спілкуванні та знайомстві з прекрасною статтю, – вже жартома зізнається поет… Зачитуючись творами багатьох митців слова, особливий слід в душі залишив великий класик всіх часів – Олександр Пушкін. І вже в шостому класі почав випробовувати себе у складанні власних віршованих рядків.

– Я розумію, що любов до великого класика відображається і в моїх творах, адже так виходило, що я підсвідомо копіював його стиль написання, особливо в перших своїх творах, – ділиться Олександр Григорович. – А в дитинстві так захоплювався пушкінськими творами, що міг годинами напам’ять цитувати глави «Євгенія Онєгіна». Бо для мене Пушкін – не просто поет, мислитель, прозаїк, драматург, історик, філософ, це надзвичайна геніальна творча особистість, а твори, вистраждані ним, як істина, що переплітаються з його власним «Я».

Незвідані шляхи Господні

Доля розпорядилась таким чином, що перші спроби віршування так і залишились у шкільному минулому, а повернутись до написання власних поетичних творів зміг лише через десятиліття…. І вже чималий життєвий досвід та мудрість, надбані з роками, дозволили самобутньому маестро поглянути на реальні прожиті роки у власних віршах крізь призму особистих вражень та переживань.

…Пусть говорят из прошлого мосты,

И победят священные Кресты.

Благовествует вещий Божий Глас,

И торжествует душ спасенья Спас…

Повернутись до поетичного слова допомогла віра в Господа.

– Шлях до віри був непростим, – ділиться Олександр, – але Господь готував мене до чогось більшого, аніж просто бути віруючою людиною. У 1999 році, коли потрапив зі своїми духовними проблемами у Свято-Миколаївський Рильський монастир, до архімандрита Іпполіта  /Халіна/ (нині покійного), змінилося все його життя. Тоді, на подив монахів, духовний наставник подарував прихожанину четки, що означало велику віру в нього і добрий знак. Пізніше, у 2006 році, доля розпорядилась так, що Олександр півроку жив у Воскресенському монастирі міста Углич.

– Саме звідти розпочалась поезія, навіяна Святим Духом, – пригадує він. Вже два роки Олександр Нощенко їздить по різних монастирях України. За фахом – ремонтує швейне обладнання, а за духовним покликанням – читає свої поетичні твори.

– Я дуже часто бачив сльози і щирі слова вдячності, спостерігав, як під впливом моєї поезії люди приходять до віри… І це є найбільшим щастям, бо нашому народу треба дійти до покаяння, усвідомити свій гріх…

«Русь Святая»   

Збірка поетичних творів з такою назвою вже побачила світ. І хоч вийшла вона невеличким тиражем та об’ємом, поет щиро радіє, що зміг втілити в життя ідею її створення.

– Підбір тематичних творів здійснювався півроку.  І тут міститься цикл віршів «Наболевшие песни души» та зібрано багато творів, що говорять про безмежну любов до землі рідної…

…Святой Руси поэт готов идти на плаху

Под огненный топор тирана-палача.

Одет он в покаянную рубаху,

Которую оплакала свеча…

В них він тонко описує красу землі, по-своєму відображає бачення світу, де помічає і нове, і вічне, прекрасне і жорстоке, де серце наповнюється світлом і тремтить у передчутті незнаного… Вони здатні розтривожити людську душу та зробити своєрідний зріз часу, історичних подій, а глибокий філософський підтекст відбиває дух і досвід народу, його традиції, мораль…

Майстер художнього слова

За невеличкий проміжок часу самобутнім поетом написано численну кількість творів, що линуть із самісінького серця. Читаючи проникливі рядки, відчувається живе слово і стає зрозумілим, що краплі свого натхнення черпає з життєвих реалій.

…Мне выпала благая участь

Родиться на Святой Земле.

Живя в страстях и страшно мучась,

Испить всю чашу в грешной мгле…

– Досконалість художнього слова, римування теж далися не одразу, – ділиться Олександр Григорович. – Велику допомогу в цьому надали знані поети Подніпровського краю Наталя Шутько та Віктор Матковський. Саме за їхньої допомоги вдалося не лише з’ясувати для себе непрості істини поетичних канонів, а й відчути підтримку земляків. Сьогодні вже більш впевнено почуваю себе на поетичному поприщі, можу дозволити собі рішучіші кроки – пропонувати їх на читацький розсуд та критику. Багато поезій розміщені на власному сайті (isceli.com), де бажаючі можуть прочитати твори та залишити для мене коментарії. Щодо планів на майбутнє, то їх багато. Головне – час та Божа ласка.

Індивідуальний світ поезії Олександра Нощенка може подобатись, а, отже мати прихильників, а може мати й чимало критиків, які, на думку Олександра, неодмінно мають бути у кожної творчої людини.  

Пошуки митця на літературній ниві не припиняються, а отже він ще не одноразово здивує земляків своїми «Наболевшими песнями души»… Тож хочеться побажати Олександру Григоровичу професійних висот, втілення найсміливіших ідей, любові від шанувальників. Нехай його твори живуть серед людей, для людей і в гармонії з ними.