КОЗАЦЬКА ВЕЖА

Жах!

ПЕРЕСТУПАЮЧИ ЧЕРЕЗ СОВІСТЬ

Орджонікідзевцям не раз доводилось чути про акти вандалізму, скоєні на території міста. Та коли зловмисники посягають на найсвятіші речі, це виходить за рамки будь-чийого світосприйняття. Зрозуміти людину яка підняла руку на кладовище, без зазріння совісті і з легкою душею шкодить могили, паплюжить захоронення земляків не просто важко, а швидше неможливо. І випадок, що стався минулого тижня – яскраве тому підтвердження.

Як повідомила інспектор по роботі з населенням та громадськими формуваннями Світлана Цабук, 8 та 9 березня до чергової частини Орджонікідзевського міського відділу Міністерства внутрішніх справ надійшли повідомлення, що на центральному міському кладовищі м. Орджонікідзе та кладовищі с. Рудник  пошкоджено могили. Слідчо – оперативна група одразу ж виїхала на місце події. Видовище, що відкрилось правоохоронцям просто вражало своїм жахом, адже перед очима постала численна кількість розламаних, спаплюжених могил. На центральному міському кладовищі правоохоронці нарахували їх аж 18, на кладовищі с. Рудник – 10. Після ретельної перевірки місця події працівники міліції зафіксували, що металеві швелера, на яких були встановлені пам’ятники, викрадені.

Оперативники карного розшуку одразу ж взялися за пошуки вандалів. І вже того ж дня пошуки дали позитивний результат – було знайдено тих, хто посягнув на найдорожче. Ними виявились місцеві мешканці – молодики віком  17 та 24 років. Хлопці вже мали за своїми плечами судимість за скоєння подібних злочинів з корисних мотивів, тож ішли на справу легко і зовсім не переймаючись її моральним аспектом. Причина скоєння ними такого страшного акту вандалізму виявилась досить банальною – викрадені металеві швелера вони вивозили з кладовищ на своєму мотоциклі, після чого – про-да-ва-ли!

За даним фактом порушена кримінальна справа за ст. 297 ч.2  КК України - наруга над могилою.    На даний момент, речові докази по  цій справі,  а саме: 28 штук швелерів вилучені у крадіїв та будуть повернуті родичам померлих, чиї могили було зруйновано.  Крім того, у крадіїв вилучені мотоцикл та металевий лом, яким вони, власне, і користувались під час крадіжок. 

Розкриття даного злочину не поставило крапку у цій історії. Натомість дозволило виявити громадянина, що  незаконно займався операціями з металобрухтом і якому, як було встановлено пізніше, зловмисники і здали викрадене.  Щодо нього дільничними інспекторами міліції складений протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 164-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, нарешті ця багатостраждальна історія добігла свого кінця. Та чи можна поставити остаточну і жирну крапку там, де головне питання торкається не матеріального боку справи, а її морального аспекту. Як виховувались ті хлопчаки, наскільки черствими повинні бути їхні серця, щоб піти на такий жорстокий вчинок. Жорстокий не скільки по відношенню до мертвих, скільки до живих, у чиїх серцях невимовним болем відгукнулись наслідки їхнього безчинства… Та й, зрештою, яке начиння душі має приймач металобрухту, коли, переступаючи через неписані норми життя, приймав від них метал із кладовища. Гірко стає від таких випадків, сумно через нашу молодь і дуже соромно, що мешкаєш поряд з такими земляками. Але хай то залишиться на їхньому рахунку і головним суддею їм буде совість!